"Словом торкнутися Душі".

Олег Попов-заслужений працівник  культури в Україні,  викладач, був доцентом кафедри української літератури та заступником декана факультету філології і журналістики, журналіст, поет, сценарист, лауреат  премій.

Творчий доробок:

Видав 4 навчальних посібники для шкіл.

Книжки з народознавства «Стежина», «Перевесло».

Збірка пісень «Пісня на крилі».

Повість «Спогад про майбутнє».

Збірки поезій «Коли вже з осінню на «ти» (2009), «Солодкий щем» (2010), «На покуті душі…» (2012).

Автор культурологічного радіопроекту «Пісенне перехрестя».За його сценаріями знято низку фільмів: «Одкровення», «Любов у спадок», «Перший у світі».

Старий собака

Старий собака. Він уже не служить:

Підбились ноги, голосу нема.

Нап’ється із зимової калюжі,

А чи хто погодує задарма?

Хтось торсоне, а хтось покриє матом,

Хтось каменем жбурне йому услід.

І скотиться з очей підсліпуватих

Сльоза гаряча на холодний лід.

Ще бігає від рогу і до рогу,

Від вулиці до вулиці снує.

Щось кинуть на пожертву – слава Богу!

Та знов на ноги, знову за своє.

Холодний дощ йому шерстину миє.

Холодний сніг і наяву, і в снах.

Завив би він по-вовчи, так не вміє,

Бо ж вовчої він грамоти не зна.

А місяць в небі, наче ріпа стигла,

Вгодований, у славі, у красі.

А пес за кусень хліба тільки скиглить,

Бо вже не може гідно й попросить.

Служив, служив, а вислужив нічого.

Хоча б на теплий разовий нічліг!

…Мороз тріскучий знов по місту човга

І струшує на землю чистий сніг.

(О.Попов)

Народився у м. Олександрії 1 січня 1953 року на Кіровоградщині.Закінчив державний університет імені В. Винниченка.Філолог.Викладач української мови та літератури в школах Онуфріївського та Олександрійського районів, міста Олександрії. Завідував кабінетом народознавства обласного інституту удосконалення вчителів. Працював доцентом кафедри української літератури та заступником декана факультету філології і журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка, редактором обласної радіопрограми «Пісенне перехрестя» (Кіровоград),Власкор загальноукраїнського журналу «Хобі» в Одеській області. Нині мешкає та працює в Одесі.

Перші вірші надрукував ще школярем в Олександрійській міській газеті «Ленінський прапор» та обласній – «Молодий комунар». У студентські роки був членом літстудії «Сівач». Друкувався в обласній та всеукраїнській пресі.

 Член обласного літоб’єднання «Степ». Працює в різних жанрах: поезія, пісня, сценарій, проза, публіцистика. Пише музику.

 Відмінник освіти України (1997). Має почесне звання «Заслужений працівник культури України» (2006). Нагороджений знаком Міністерства культури і туризму України «За досягнення у розвитку культури і мистецтва» (2008)

 Лауреат премії імені В.Винниченка газети «Народне слово» (2002). Лауреат обласної краєзнавчої премії імені В. Ястребова (2003). У 2012 році за збірку поезій «Солодкий щем» у номінації «художня література» удостоєний обласної літературної премії імені Є. Маланюка.

Твори:

 Попов О. Валерій Бахчеван: Я ж колись і сам купився на м’ячик / О.Попов // Хобі. – Київ: Інвест- Груп. – 2007. – № 7. – С.80-89.

Попов О. Гімн Кіровограда: Текст /Д.Притула – музика/. – Кіровоград: сесія Кіровоградської міськради, 2009, 27 серпня.

Попов О. Де живе довіра, двері відчинені (про музей О.Блещунова в Одесі)/ О.Попов// Хобі. – Київ: Інвест- Груп. – 2008. – № 2. – С.24-33.

Попов О., Горохов М. Золоте Зернятко: Музична вистава /О.Попов – сценарій, М.Горохов – режисер/. – Кіровоград: обласна філармонія, 2004

Попов О., Горохов М. З благословення української Терпсихори: Телефільм про становлення та розвиток українського народно-сценічного танцю /О.Попов – сценарій, М.Горохов – режисер/. – Кіровоград: ОДТРК, 2006.

Попов О. Іван Нєнов: Без узбіччя немає дороги./ О.Попов // Хобі. – Київ: Інвест- Груп. – 2008. – № 1. – С.16-21.

Попов О. Калинова любов: Пісні на вірші О.Попова /компакт-диск/. – Кіровоград. 2005

Попов О. Коли вже з осінню на «ти»: Поезії /Передмова В.Панченка, мал. М.Гуріна /. – Одеса: ТЕС, 2009. – 112 с.

Попов О. Кольорові міражі: Пісні на вірші О.Попова /компакт-диск/. – Кіровоград. – 2002.

Попов О., Горохов М. Любов у спадок: Телефільм про М.Кравченка /О.Попов – сценарій, М.Горохов – режисер/. – Кіровоград: ОДТРК, 2007.

Попов О. Марія Опря: Моє призначення – дарувати позитивні емоції людям/ О.Попов// Хобі. – Київ: Інвест- Груп. – 2008. – № 4. – С.86-92.

Попов О. Микола Свидюк: Проведу рукою по гірлянді дзвіночків і почую пісню… / О.Попов// Хобі. – Київ: Інвест- Груп. – 2007. – № 11. – С.16-24.

Попов О., Горохов М. Одкровення: Телефільм про А.Кривохижу / О.Попов – сценарій, М.Горохов – режисер/. – Кіровоград: ОДТРК, 2005

Попов О. Олег Філімонов: Накопичуйте в собі радість!/О.Попов// Хобі. – Київ: Інвест- Груп. – 2007. – № 12. – С.6-15.

Попов О. Олександр Циндук: Немає краю дивам, а отже не переведуться їхні носії – диваки / О.Попов// Хобі. – Київ: Інвест- Груп – 2007. – № 8. – С.102-107.

Попов О. Перевесло: Посібник з народознавства. – Кіровоград: Алтей, 1996. – 112 с., ілюстр. Ю.Кліппо

Попов О., Горохов М. Перший у світі: Телефільм про музей історії української хореографії. /О.Попов – сценарій, М.Горохов – режисер/. – Кіровоград: ОДТРК, 2008.

Попов О. Пісенне перехрестя: альманах пісень обласного радіофестивалю «Пісенне перехрестя». – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво. Випуск 1. – 2002; Випуск 2. – 2003; Випуск 3. – 2004.

Попов О. Пісня на крилі: Пісні. / Передмова Г.Клочека. – Кіровоград. 1999.- 76 с., мал. О.Босого

Попов О. Пісня на крилі: Творчий вечір поета-пісняра О.Попова. – Кіровоград: обласна філармонія. 1999.

Попов О. Полетів шукати мелодію ./ Передмова// В.Гаврилюк. Доле моя: Збірка пісень. – Кіровоград: ПВЦ Мавік. 2004. – С. 3-4.

Попов О., Босий П. Пригоди святого Миколая: Музична вистава / О.Попов – сценарій, П. Босий – режисер/. – Кіровоград: обласна філармонія, 2003

Попов О. Солодкий щем: Поезії / Передмова Г.Клочека, післямова О.Тарана, малюнки Г.Хабібулліної /. – Одеса: Прес-кур’єр, 2010. – 152 с.

Попов О. Спогади про рідних. Записи до повісті / О.Попов // Городской курьер. – 2012. – № 7. – 9 лютого.- С.5.

Попов О. Спогад на майбутнє. Художньо-публіцистична повість. – Кіровоград: Імекс-ЛТД. 2007. – 130 с., фото.

Попов О. Стас Терновський: Ми йдемо на рекорд України…/ О.Попов// Хобі. – Київ: Інвест- Груп – 2007. – № 11. – С.84-91.

Попов О. Стежина: Посібник з народознавства. – Кіровоград: Алтей, 1995. – 112 с., ілюстр. Ю.Кліппо

Попов О. Я пісню дарую вам: Творчий вечір поета-пісняра О.Попова. – Кіровоград: обласна філармонія. – 2009.

 

Публікації про життя і творчість:

 

Аноко Т. Он песне свою душу доверяет / Т.Аноко //Дорогие мои александрийцы.- Киев: Украинский клуб. – 2009. – С. 74-78.

Валькевич Л., Колоярцева Л. «Солодкий щем» на уроках літератури / Л.Валькевич, Л.Колоярцева // Народне слово. – 2011.-15 грудня

Голобородько В. Розмова з поетом / В.Голобородько// Городской курьер. – 2012.- № 7.-  9 лютого. С.2

Горохов М. Коли вже з осінню на «ти»: Телефільм про творчість О.Попова. Кіровоград:  ОДТРК. – 2009.

Гурбанська А. Бережений віршами солодкий щем Олега Попова/ А.Гурбанська // Нова газета. – 2011.- 8 грудня

Клочек Г.  Поважаймо себе в дітях. Про книгу О. Попова «Перевесло» і не тільки про неї. / Г.Клочек // Україна-Центр. – 1997.- 28 лютого.

Клочек Г. Напутнє слово / Г.Клочек, передмова // О.Попов «Солодкий щем», Одеса: Прес-кур’єр. – 2010. – С.3-4.

Колісник Т. Осінні акорди «Солодкого щему» / Т.Колісник // Народне слово. – 2011. –  22 листопада

Корінь А. «Із простору степів – у простори світів»/ А.Корінь// Кіровоградська правда. – 2012.- 6 січня

Куценко Л. Людина знаходить свою стежину / Л.Куценко // Народне слово.-1996.- 22 лютого

М’ятович В. Олег Попов: Заримую істину у вірші… /В.М’ятович  //Хобі. – Київ: Інвест- Груп – 2007. – № 5. – С.32-38.

Панченко В. Пора, яка зобов’язує /В.Панченко, передмова // О.Попов. «Коли вже з осінню на «ти», Одеса, ТЕС, 2009.- С.3-5.

Погрібний В. Зародки Олега Попова / В.Погрібний // Кіровоградська правда.-2005.- 19 квітня. – С.1

Таран О. Деякі особливості художнього світу у збірці Олега Попова «Солодкий щем» // Наукові записки. – Випуск 94.- Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2011.-  С.345-353.

Таран О. І досвід ліричного героя / О.Таран // Вежа. Літературний часопис. – Кіровоград: Мавік. – 2011.-  № 27.- С. 244-250.

Таран О. Слово про художній світ Олега Попова / О.Таран, післямова // О.Попов «Солодкий щем», Одеса: Прес-кур’єр. – 2010. – С. 140-148.

Янчуков С. З іменем Володимира Ястребова. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво – 2005.- С.131-132.

 Нині мешкає та працює в Одесі. Дивосвiт Олега Попова

№126—127 (9848—9849) // 29 августа 2013 г.

«Дивосвiт Олега Попова»

Коли трапляються одесити, котрi нав’язливо хизуються мiсцем народження, вiднедавно пригадую успiхненого, скромного колегу. Бо помiркований патрiотизм прикрашає людину, а галасливий — це оперетковий жанр. Хiба ж має якiсь переваги корiнний житель Одеси перед киянином, чернiгiвцем чи львiв’янином з можливо глибиннiшим родословом?

 

А якби Олег Попов сказав нашому гордовитому земляковi, що його корiння в Олександрiї? Може, почув би iронiчне запитання, чи далеко це вiд моря. Попов мiг би вiдповiсти, що легендарна Александрiя розташована на березi моря, як i Одеса, а його рiдна Олександрiя, названа за аналогiєю до дiтища Александра Македонського, степове мiсто, яке одержало такий статус на 10 рокiв ранiше вiд Одеси.

 В родинi Попових народилися три хлопчики,: Володимир, Олег, Андрiй. Батько був будiвельником, механiком баштових кранiв, мати — вчителька молодших класiв. Олена Iванiвна прихиляла дiтей до сумлiнного навчання, а Володимир Андрiйович — до чоловiчої роботи: аби гвiздка кожен мiг точно забити, i дошку простругати. Кожна згадка Олега Володимировича про дитинство починається картинкою батькiвської голуб’ятнi — мiнiатюрної вежi на три «поверхи», зi зручними полицями зувсiбiч, з яких веселим салютом зривалися у небо голуби. Простеливши ряднину на травицю саду, брати любили стежити за летом крилатої рiднi. А пiдлiтками вечiрньої пори також задивлялися у зоряне небо: їм здавалося, що там пливуть цiлi бiло-золотистi голубинi сузiр’я...Мрiйливий Олег уже в 6-му класi почав римувати вiршi, його спроби надрукувала мiська газета. А в десятому класi взяв участь в зльотi аматорiв Кiровоградщини, яким керували професiйнi поети Володимир Базилевський, Валерiй Юр’єв, Леонiд Народовий. Пiсля закiнчення педiнституту Олег Попов працював у сiльських школах. Там вiн переконався, як цiнують степовики — дорослi й дiти — поетичне слово, пiсню, український мелос. Згодом, вже як викладач вузу, написав спецiальнi посiбники для найменших школярiв областi: «Рушничок», «Стежина», «Перевесло». Навчання в музичнiй школi стало в пригодi, щойно почав компонувати музичний супровiд до власних текстiв чи до вiршiв iнших авторiв.

 

Перегодом «полетiли» до людей збiрка авторських творiв «Пiсня на крилi», першi компакт-диски для дитячої i юнацької аудиторiї, а також адреснi твори для виконавцiв-артистiв фiлармонiї. Вiв авторську програму «Пiсенне перехрестя» на обласному радiо, за матерiалами якої з’явилися три репертуарно-пiсеннi альманахи.

 Плiдною була спiвпраця Попова зi спiваками Кiровоградської фiлармонiї Антонiною Червiнською i Сергiєм Дьомiним. А виконання його пiсень Нiною Матвiєнко, Таїсiєю Повалiй, Миколою Свидюком стало посвяченням у професiйну пiсенну культуру України. Поет-пiсняр — лауреат престижної премiї iменi Євгена Маланюка, двiчi лауреат премiї В. Ястребова.

«Велике бачиться й цінується на відстані. Пуповина, умовна, духовна, напружує й повертає в Олександрію. У місто, де залишається моя покуть душі. Я на цій покуті зібрав усе найкраще. І вірші, і пісні, і думки, і друзів. Я хотів би побажати вам, щоб на вашій покуті зажди було весняно, тепло й радісно. А я про це буду писати.

Олег Попов про збірку «На Покуті душі».

…Так було, замкнулись дверці –

У дитинство тепер не руш.

Калатаю у дзвони серцем

За спасіння батьківських душ…

(«Пам’яті батьків»)

 …Будь славен час з козацької пори

До нинішньої сонячної днини,

Де доля процвітає трударів

В самому центрі неньки України!

Хвала тобі, наш краю дорогий!

Твоїм синам і донькам – гідна слава!

Дай, Боже, нам любові і снаги,

Як матір, берегти свою державу!

Хвала тобі, батьківська сторона!

В степах широких під крилом орлиним

Живи віки у праці осяйна

На добру славу неньки України!

«МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ»:музика - Анатолій Бондар, вірші - Олег Попов, аранжування,запис,зведення - ОлександрЧернега.

 Автор програм обласного радіо «Пісенне перехрестя», «Пісенний вирій», засновником та організатором обласного фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької пісні «Пісенне перехрестя». Лауреат премій: обласної журналістської імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2001), обласної краєзнавчої імені Володимира Ястребова (2003, 2012), обласної літературної імені Євгена Маланюка (2012). Звання «Заслужений працівник культури України» удостоєний у 2006 році, має відзнаку Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» (2007

Я знаю, як колосся золотять

Липневі дні у сонячному полі.

Я ж роду хліборобському дитя,

Я ж син цих степових святих роздолів!

Петрів батіг прискорював ходу,

Стелив смарагд під ноги подорожник,

А я, співаючи про вроду молоду,

Свій рідний край стежками босоножив.

І нині, хоч в житті одна стерня,

Я сню шовками стиглого колосся,

Бо з колоска розжоване зерня –

Для мене смакота найкраща й досі.

    З 2005 р. мешкає в Одесі. Олег Попов живе в Одесi — здоров’я потребує морського повiтря. Видав тут три поетичнi збiрки — «Коли вже з осiнню на «ти», «Солодкий щем», «Но покутi душi», котрi ще багатше i яскравiше розкривають дивосвiт таланту автора. Цi книги вийшли з передмовами знаних лiтературознавцiв Володимира Панченка i Григорiя Клочека. Звiсно, Олег Володимирович найперше надсилає свої твори землякам — до Олександрiйської бiблiотеки (не плутати з iсторично звеличеною Александрiйською). Але i в одеських бiблiотеках можна запитати про цi видання — лiтературно-музичне спiвтовариство нашого мiста має нинi вартiсну творчу пiдмогу.

У мені лишивши щастя й клопіт-

Все ,що я радію у житті

Їх не розділити,То- єдине,

Як на вишиванці оберіг:

То дорога витіка з стежини,

То мережані стежки-з доріг.

То ж сміюсь і борсаюсь в окропі:

То печаль ,то радість на путі,

Одночасно маю щастя й клопіт.

Ними й багатію у житті.

 О.Попов