«Їхня поезія пронизує століття»:

літературний конкурс до Всесвітнього Дня поезії 

21 березня працівники бібліотеки № 47 разом з учнями ЗОШ № 78 провели літературний конкурс «Їхня поезія пронизує століття»,з нагоди  відзначення Всесвітнього дня поезії.

Ще в 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначити Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі. В Україні це свято відзначають на державному рівні, оскільки наша Батьківщина зростила цілу плеяду визначних поетів, які зробили неоціненний внесок в світову скарбничку поезії. У конкурсі брали участь школярі 1-4 класів. Конкурсанти на память читали вірші Тараса Шевченка, Наталії Забіли, Лесі Українки.

Вікторія  Кузнець-член журі підводить підсумки конкурсу

 Журі, яке оцінювало здібності дітей в декламуванні віршів, складалося з бібліотекарів  Вікторії Кузнець та Вікторії Рябцун, вчителя української мови та літератури Ірини Васильченко та студентки 2 курсу ОНУ імені Іллі Мечникова.

Землі моєї поетів голоси   

                                                                                          літературна гостина

19 березня Тетяна Рейда  запросила на літературну гостину  учнів  3-б класу школи№78.

Вона провела краєзнавчі читання ,ознайомивши  учнів з оповіданнями  Бориса Житков. 

Діти з цікавістю прослухали такі оповідання як : «Волк», «Почта», «Про слона», «Беспризорная кошка», «Девочка Катя». Серед книг учням рекомендована повість-енциклопедія «Що я бачив», що стала настільною книгою багатьох поколінь . В цій книзі діти знайдуть розповіді про тварин - короткі історії відносин людини з тваринами.

Художня література для дітей,популяризація творчості місцевих письменників ,творів про рідний край набуває з кожним роком особливого значення. Борис Житков багато років прожив в Одесі і писав свої твори для дітей. Письменником Борис Житков став коли йому було сорок два роки. 

«Живий голос нашої епохи»:

слово про великого Кобзаря  і Лесю Українку                            

                                                                                            

          «Воскресну нині!Ради їх,
         Людей закованих моїх,

           Убогих ,нищих…                                Возвеличу,

             Малих отих рабов німих!

            Я на сторожі коло їх

            Поставлю  слово.» 

Тарас Шевченко…

Чи не найвидатніший за народністю поет нашої планети,а для України він ще й Пророк,Месія.Його глибоко мудрий «Кобзар» народ назвав другим Єванглієм , а його автора корифеєм українського народу. «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа,- писав про Тараса  Шевченка Великий Каменяр України Іван Франко,-він був кріпаком,і став велетнем  в царстві людської культури…». Шлях до величі Шевченка лежить через усвідомлення  нашої національної природи,нашого світосприйняття,нашого минулого і сучасного,адже великий Кобзар символізує душу українського народу і його гідність. Глибоко національний поет не тільки України.

16 березня бібліотекарі бібліотеки приймали участь в проведенні літературно-музичної композиції,присвяченої Тарасу Шевченку і Лесі Українки. Захід був проведений в 4- б класі школи№78.

Антонио  Вивальди-340 лет

"Движенья плавные смычка
Приводят в трепет струны.
Мотив звучит издалека,
Поёт про вечер лунный.
Как ясен звуков перелив,
В них радость и улыбка,
Звучит мечтательный мотив.
Я называюсь -СКРИПКА".

Самые первые музыкальные впечатления у ребенка, недавно вошедшего в жизнь, конечно же, связаны с голосом матери и незатейливыми мелодиями, которые он слышал из ее уст. В  сборниках о музыке читателям предоставлены  мелодичные классические пьесы Моцарта, Шуберта, Вивальди – «Весна» II часть (из цикла «Времена года»). 

Биография :

Антонио Вивальди родился семимесячным, очень слабым, однако таким же рыжим, как и его отец, которого даже в оркестре св. Марка звали Rosso, то есть «красный». От рождения у Антонио был серьезный недуг — сдавленная грудь, всю жизнь его мучила астма, страдал припадками удушья, не мог подниматься по лестницам и ходить пешком.Но физический недостаток не мог повлиять на внутренний мир мальчика: его воображение поистине не знало преград, его жизнь была ничуть не менее яркой и красочной, чем у других, просто жил он в музыке.

Преподаватели детской музыкальной школы №6

Первым и главным учителем Антонио был его отец, Джованни Баттиста, к тому времени уже ставший известным виртуозом. Джованни Батиста, возможно, из-за слабого здоровья сына решил сделать его священником, ведь сан всегда обеспечит положение в обществе.

"ТАЛАНТ , ВІДДАНИЙ ДІТЯМ "

Знайомство з творчістю Наталі Забіли.

Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Серед таких письменників  була і Наталя Забіла-одна з найулюбленіших українських дитячих письменниць. Наталя Забіла – природжена казкарка. З багатющої скарбниці української народної творчості беруть свої витоки її казки: «Дерев’яний бичок», «Рукавичка», «Зайчик» .

Близько 200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користувалися й користуються збірки: «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934), «Стояла собі хатка» (1974) .

Серед її повістей і оповідань найбільшою любов’ю читачів користується повість «Катруся вже велика» (1955), яка мала своєрідне продовження – оповідання «Телефон», «Катрусина стрибайка», «Подорож до казкового лісу». Запам’ятовується читачам і повість «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда» (1964) – твір фантастично – пригодницького жанру з добре відчутною суто «забілинською» мудрістю і ліричністю, м’яким гумором.

«Книги Константина Ушинского –детям».

                                      Библиотерапевтический час .

В библиотеке №47 прошли литературные чтения по произведениям  Константина Ушинского. Сегодня ребята познакомились с творчеством известного русского педагога и писателя Константина Ушинского.