"ТАЛАНТ , ВІДДАНИЙ ДІТЯМ "

Знайомство з творчістю Наталі Забіли.

Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Серед таких письменників  була і Наталя Забіла-одна з найулюбленіших українських дитячих письменниць. Наталя Забіла – природжена казкарка. З багатющої скарбниці української народної творчості беруть свої витоки її казки: «Дерев’яний бичок», «Рукавичка», «Зайчик» .

Близько 200 книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користувалися й користуються збірки: «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934), «Стояла собі хатка» (1974) .

Серед її повістей і оповідань найбільшою любов’ю читачів користується повість «Катруся вже велика» (1955), яка мала своєрідне продовження – оповідання «Телефон», «Катрусина стрибайка», «Подорож до казкового лісу». Запам’ятовується читачам і повість «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда» (1964) – твір фантастично – пригодницького жанру з добре відчутною суто «забілинською» мудрістю і ліричністю, м’яким гумором.

Коротка біографія:

Наталя Забіла народилася 5 березня 1903 року в Санкт-Петербурзі   у дворянській родині з давніми  традиціями. Серед її предків  був поет-романтик  Віктор Забіла.

З дитячих років Наталя багато читала і пробувала писати вірші. З роками полюбила твори Тараса Шевченка.

1917 році сім'я переїхала  в Україну й оселилася в невеличкому селищі Люботин (нині Харківської області). Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. В цей час Наталя закінчує прискорений курс гімназії та 1925 році історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин під Харковом.Ще в студентські роки починала писати для дітей. Видавши 1928 р. віршоване оповідання «Про маленьку мавпу», Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. Тривалий час, до 1947 р., поетка редагувала журнал «Барвінок».

Першою книжкою, в якій виразно відбилася особливість творчої манери Наталі Забіли, стала збірка «Про Тарасика й Марисю» (1930), куди ввійшли приспівки, примовки, афористичні вірші та оповідання. Особливої популярності набула «Яссочина книжка» (1934), героїнею якої є дівчинка – дошкільниця Ясочка. Пізніше з’явились інші збірки та окремі твори, які підтвердили, що Наталя Забіла не випадково обрала для себе шлях дитячого письменника. Це, зокрема, «Олівець – малювець», «Хатинка на ялинці» в яких поетеса використала народно – пісенні здобутки. У цих творах виразно відчувається струмінь самобутності, вони рясно заквітчані її власними творчими знахідками, оригінальними темами, образами.

У 1956 році виходить цикл віршів «Про дівчинку Маринку» - одна з вершин української дитячої літератури. Наталя Забіла любовно й уважно ліпить образ маленької людини, крок за кроком простежує її зростання.

 За півстоліття плідної роботи Наталя Забіла написала біля двохсот різних за тематикою та жанром творів: вірші, оповідання, повісті, драматичні поеми, розповіді про рідну країну, життя народу, про сучасний світ і відносини між людьми. Її твори – це зразки високої мистецької якості, яким притаманні класична простота поетичної розповіді і водночас виразність та образна ємкість. У цьому й криється один з основних секретів незмінної популярності її творів.