«Чорний біль над білим світом»

                 З дня страшної катастрофи на ЧАЄС вже минуло 33 роки.

                 Художні твори про Чорнобиль:

Драч І. Чорнобильська мадонна / І. Драч // Анатомія близкавки / І. Драч. – Х., 2002.— С.304-334.
Поема про аварію на Чорнобильській АЕС.

Гуцало Є. Діти Чорнобиля / Є. Гуцало; Худож. оформ. Т. Семенової.— К.: Соняшник, 1995.— 104 с.: ілюстр.
Розповіді про трагічне життя дітей, які постраждали внаслідок катастрофи.

Ковалевская Л. Длинные руки беды: Рассказы / Л. Ковалевская; Худож. О. Набока.— К.: Вэсэлка, 1989.— 55 с.: ил.
Оповідання української журналістки про трагедію на Чорнобильській станції.

Луків М. [Добірка віршів про аварію на ЧАЕС] // Сади цвітуть під небесами / М. Луків. — К., 1998. — С.16-19.

Матвієнко В. Монолог у дорозі з Чорнобиля. Пекло / В. Матвієнко // Люблю я свою Україну / В. Матвієнко.— К., 1997.— С.20-23.
Вірші про Чорнобиль.

Мельник Н. Рідні береги: Поезії та оповідання / Н. Мельник.— К.: Хрещатик, 1994.— 43с.
Вірші, оповідання про Чорнобиль.

Павленко Л. Невидима смерть / Л. Павленко // Сліди не старіють / Л.. Павленко.— К., 1991.— С.255-287.
Повість розповідає про трагічні події Чорнобильської аварії.

Яворивский В. Мария с полынью в конце столетья / В. Яворивский // Полынь / В. Яворивский. — М., 1989.— С.5-219.
Роман написаний на основі кореспондентської роботи автора в тридцятикілометровій зоні під час аварії.

33 роки тому сталась найбільша у світі техногенна катастрофа - аварія на ЧАЕС.

Після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції, що стався у 1986 році, територія площею в 4 тисячі квадратних кілометрів опинилася в зоні відчуження.

 Досі однозначної думки про те, що стало причиною катастрофи на атомній станції немає.

 Одні стверджують, що причина в бракованому обладнанні і грубих помилках при будівництві АЕС. Інші бачать причину вибуху в збої системи охолодження реактора.

Треті переконані, що винні у всьому експерименти по допустимому навантаженні, під час яких відбулося грубе порушення правил експлуатації.

Четверті впевнені, що якби над реактором знаходився захисний бетонний ковпак, побудовою якого знехтували, такого поширення радіації, що сталось в результаті вибуху, не було б.

Найімовірніше, ця жахлива подія сталась через сукупність усіх факторів.

Історія трагедії: 26 квітня 1986 року о 1:23 ночі інженери вимкнули подачу струму до окремих систем реактора №4 ЧАЕС, щоб випробувати, як працюватиме реактор у разі втрати живлення. Втім, інженери не знали, що реактор уже був нестабільний.

Вимкнення струму сповільнило роботу турбін, які подавали на реактор воду для охолодження. У меншій кількості вода стала швидко випаровуватись, що призвело до підвищення тиску всередині реактора. Коли працівники зрозуміли, що відбувається, і спробували відключити реактор, було вже надто пізно.

Паровий вибух зірвав дах реактора, відкривши повітрю його  активну зону. Двоє працівників загинули одразу, а вітер роздмухав пожежу, що палала десять днів. Хмари радіоактивного диму й пилу рознесло по всій Європі Поки з реактора ширився смертоносний дим, до нього поспішали перші ліквідатори.

У 134-х ліквідаторів діагностували гостру променеву хворобу; 28 із них померли протягом кількох місяців і щонайменше 19 - у наступні роки.

Ця зона охоплює не лише українську, а й білоруську територію. Має площу понад 4 тисячі квадратних кілометрів - це більше ніж подвоєна площа Лондона. Мешканців усіх населених пунктів у радіусі 30 км від АЕС евакуювали і переселили без дозволу на повернення.

Але про околиці зони відчуження швидко забули; через кілька місяців після аварії їхні мешканці тихенько повернулися додому.На відміну від 30-кілометрової зони, що суворо охороняється, на таку напівзакинуту територію можна потрапити без пропускних пунктів. Саме тут розташовані Народичі - селище міського типу, де мешкають понад 2 500 людей. На цій офіційно зараженій території діють суворі правила; землю заборонено використовувати для вирощування сільськогосподарських культур і будівництва.