«Чарівний світ поезії»

                        До Всесвітнього Дня поезії

«Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

 Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

                                                                             Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.»

                      ЛІНА КОСТЕНКО

21 березня працівники бібліотеки №47 організували і провели  поетичну гостину «Чарівний світ поезії»  . 
На захід були запрошені учні 4-в класу  ОСШ №78 з класним керівником Людмилою Соколовою  та  дитячий кружок "Деліжанс"  з  Інною Волошиною,керівником кружка.
Захід був проведений  в день ,коли весь  світ   відмічає День поезії .  

В Україні Всесвітній день поезії почав відзначатися з 2004 року. Його метою стало ввизнання поетичних рухів у країні .

З вступним словом виступила Тетяна Рейда,яка розповіла про історію та традиції святкування свята . Ірина Топільська,Юлія Северюхіна і Тамара Кравчук  представили відео презентацію « Чарівний світ поезії» про видатних українських поетів.

 Активну участь в проведенні заходу показали члени   кружка «Деліжанс» з керівником  Інной Волчановою. Протягом всього виступу дітей , Інна Волчанова розповідала та коментувала  всі  вірші та сценки ,які  показували діти,задавала питання гостям в залі.

 Присутні в читальному залі  подивились  мініатюрні сценки «Старуха дверь закрой» і «На рынке корову старик продавал», «Філя і Уля», «Позитив».

Учні  дуже емоційно продекламували байки «Слон і Моська», «Сила искусства», «Мартышка и очки». Глядачі в читальному залі з захватом і доброю посмішкою зустрічали кожного виступаючого.

День поезії пройшов дуже цікаво .В кінці всі дружньо фотографувались на згадку про цей день.

«Твоє життя минуло й знебуло.

І гусне крик. Довліє злоба дневі.

І спроневіра спалює чоло.

і дивен див біжить поверхи древа,

і ніч біжить - поверхи давніх днів,

і тінь лягла на заволоку часу.

Поезіє, красо моя, окрасо,

я перед тебе чи до тебе жив?»

                             Василь Стус