Бібліотека-філія №47 ім.О.Гончара рекомендує прочитати книгу Надії Гуменюк         «Та, що ламає вітер» 

До уваги читачів бібліотеки №47 ім.О.Гончара та  віртуальних читачів хочу порекомендувати познайомитися з романом «Та ,що ламає вітер»  Надії Гуменюк, української поетеси, прозаїка та публіциста. У її творчому доробку -понад п’ятдесят книжок, відзначених престижними преміями, переможниці  багатьох конкурсів .

 «Соколиця з родини боривітрів, пташка-вітроламка – та, що ламає вітер. Жінка-боривіта – та, що бореться за життя», – пише Надія Гуменюк. Динамічний сюжет легко захоплює читача щоразу новим витком подій, іноді навіть детективним. Книжку можна легко прочитати за короткий період часу – день-два, але згодом до її головних героїв виникає симпатія і хочеться протягнути час, щоб побути з ними довше. Основна сюжетна лінія – любовний трикутник :головна героїня Настя, її коханий Роман – місцевий прихильник національно-визвольної боротьби ОУН і УПА, капітан МГБ Круглов, закоханий у свою криваву роботу і красуню-вчительку.

І кожен з них заплатив свою ціну за кохання – важку, але справедливу. По закінченні Другої світової війни сімнадцятирічна Настя приїхала вчителькою у волинське село. З першої зустрічі молода красуня запала в серце капітану Круглову. Пообіцяв він зробити з неї огранений діамант, щоб сяяла лише для нього. Дорогими подарунками засипав, життям її розпоряджався. Та серце Настине сповнювалося щастям, коли на Романа дивилася, дарма що в нього зі статків лише звинувачення в неблагонадійності. Але загнав капітан Круглов її в пастку, як здобич. Красивий і перспективний, жорстокий і владолюбний – він був карателем не лише над власним народом, коли знищував боївки УПА, виселяв їх родичів у Сибір, а й щодо коханої жінки, яку бив і принижував. Головна героїня випадково знаходить, заблукале в сибірському снігу хлоп’я, яке няньчить сестричка, пропускаючи школу, доки мама каторжною працею заробляє їм на їжу.

Діти виявляються родом із Турійського району на Волині. Вона провідує, дітей, підгодовує, а її чоловік-енкаведист, дізнавшись, вигукує:

«Як ти могла?! Тут, у цьому довбаному Кисельовську, мало не пів Волині. Це ж столиця волинських виселенців. Тут куди не поткнешся – скрізь вони, оті волиняки й поліщуки. На заводі, на шахті, на рудні, на лісоповалі. Снують, як жуки-гнойовики, грунт для північного економічного дива розпушують. Тебе могли впізнати, сказати, донести. Ти подумала, що буде тоді зі мною?»

Справді, Кемеровська область Російської Федерації – один із тих регіонів, де було найбільше волинян. І роман описує абсолютно правдиві умови проживання і праці вимушених спецпоселенців. Але в цій цитаті цікаво ще одне – страх чекіста за свою шкуру в його кар’єрному зрості.

Образ Круглова типовий – він показує тих українців, які пристосувалися до радянської влади й вірно їй служили.

 У вихорі бурхливих подій роману переплетено чимало історичних подій, які відбувалися в Україні. Настуня одна із двох діток, що вижили в сім’ї на Полтавщині під час Голодомору. Двоє інших – померли. Матір доклала неймовірних зусиль, щоб врятувати доньок і потім вивести в люди. Слід від пережитого чорною смугою завжди давався взнаки важким болем – у спогадах, у стосунках, у щоденній поведінці. Читання таких книжок, як роман Надії Гуменюк «Та, що ламає вітер», є літературно-естетичним щепленням від рашизму. Недаремно рукопис цього роману здобув перемогу в «Гранд-коронації слова – 2021».